Мобілізація на тлі війни: хто в Україні готовий йти в армію

Більшість українців негативно оцінюють роботу ТЦК, а готовність громадян вступати до Сил оборони знижується у міру збільшення передбачуваної тривалості війни. ілюстративне фото / pexels.com

В Україні зберігається високий рівень невизначеності щодо майбутньої мобілізації, при цьому готовність громадян вступити до Сил оборони зменшується, якщо розглядати більш тривалі сценарії війни. Водночас 69% опитаних негативно оцінюють діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК і СП). Такі результати показала п’ята хвиля онлайн-опитування аналітичного порталу «Слово і діло», проведеного з 26 липня по 3 серпня 2026 року, повідомляють Dengi.ua.

Дослідження охопило 1200 респондентів віком від 18 років. Опитування проводилося онлайн методом CAWI через платформу Lemur. Вибірка охоплювала територію України, за винятком населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частин Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей та окупованого Криму. Статистична похибка не перевищує 2,89% при показниках, близьких до 50%, з імовірністю 0,95.

Готовність служити знижується під час затяжної війни

У липневому дослідженні автори змінили методику оцінки мобілізаційних настроїв. Тепер готовність самого респондента вступити до армії та ставлення до можливої служби його родичів вимірювалися окремо. Це дозволило уникнути ситуації, коли готовність одного члена сім’ї та небажання іншого впливали на загальний показник.

Результати показали: чим довше, на думку громадян, може тривати війна, тим менше серед них охочих приєднатися до Сил оборони.

Якщо мова йде про трирічний сценарій, про готовність вступити до армії заявили 16% цивільних респондентів. При перспективі війни на п’ять років показник знижується до 14%, а при десяти роках — до 13,5%.

При цьому частка тих, хто не готовий служити, залишається значно вищою:

• 53% — за сценарію війни на три роки;
• 55% — при п’яти роках;
• 55% — у разі десятирічної війни.

Ще близько 27–27,5% опитаних не змогли визначитися з відповіддю.

Серед діючих військовослужбовців, що становлять 4% вибірки: 2% готові продовжувати службу, ще 2% не хочуть її продовжувати. Загалом цей показник практично не змінюється залежно від передбачуваної тривалості війни.

Хто частіше готовий йти в армію

Найвищий мобілізаційний потенціал дослідники зафіксували серед молоді та чоловіків.

У сценарії війни на три роки 19,5% чоловіків заявили про готовність вступити до Сил оборони проти 16% у середньому по вибірці. При цьому не готові до мобілізації 44,9% чоловіків.

Серед жінок готовність значно нижча — 12,8%, тоді як 59,4% заявили про неготовність.

Вік також помітно впливає на відповіді. Серед українців віком 18–29 років 25,3% готові вступити до армії, а 45,6% — ні. Для порівняння, загалом за вибіркою ці показники становлять 16% і 53% відповідно.

Група віком 30–44 роки демонструє більш стримане ставлення: лише 12,1% готові служити, а 55,9% — ні.

У більш довгострокових сценаріях готовність молоді також знижується. У разі війни, що триватиме п’ять років, вона становить 20,3%, а у разі десятирічної війни — 18,6%.

Київ — найвищий рівень відмови

Істотні відмінності виявлено й між регіонами.

У Києві готовність вступити до Сил оборони в трирічній перспективі становить лише 6,3%, тоді як 67,4% не готові служити. У разі десятирічного сценарію частка відмов у столиці сягає 69,5%, а готовність становить 7,4%.

Протилежна ситуація спостерігається на Сході. У трирічному сценарії там 21,7% респондентів готові вступити до армії, а в п’ятирічному показник збільшується до 24,1%. За десятирічного періоду він знижується до 19,5%.

Схід також відрізняється відносно низькою часткою тих, хто не визначився.

Північ, навпаки, характеризується найвищою невизначеністю. У трирічному сценарії 33,4% мешканців регіону не змогли відповісти, чи готові вони служити. На Заході та Півночі за десятирічного сценарію частка тих, хто не визначився, становить 32,4% та 32% відповідно.

Військові дедалі менше хочуть продовжувати службу

Серед діючих військовослужбовців також простежується залежність від тривалості війни.

У трирічній перспективі серед чоловіків-військовослужбовців 4,8% готові продовжити службу, а 4% — ні. За п’ятирічним сценарієм частка тих, хто готовий, знижується до 3,9%, тоді як частка тих, хто не хоче залишатися в армії, збільшується до 4,6%.

Особливо помітний зсув серед військовослужбовців віком 30–44 років. Якщо за трирічного сценарію 2,3% готові продовжувати службу проти 2,8% не готових, то за п’ятирічного горизонту розрив збільшується до 1,4% проти 2,8%.

У Києві за п’ятирічним сценарієм 4,2% військовослужбовців не готові продовжувати службу, тоді як 2,1% готові. За десятирічного періоду розрив стає ще помітнішим — 5,3% проти 1,1%.

Схід залишається єдиним регіоном, де в усіх довгострокових сценаріях зберігається явна перевага бажання продовжувати службу. За умови десяти років війни 3,7% військовослужбовців регіону готові продовжувати службу, а 1,2% — ні.

Що відбувається з настроями родичів

Готовність близьких родичів також зменшується у міру збільшення часового горизонту війни.

У трирічному сценарії 9,5% респондентів вважають, що їхні цивільні родичі готові вступити до Сил оборони. У сценаріях на п’ять і десять років цей показник знижується до 7%.

При цьому частка категоричної відмови залишається незмінною — 39% у всіх трьох сценаріях.

Окремо дослідники оцінювали ставлення до служби родичів, які вже перебувають в армії. У трирічній перспективі 13% респондентів вважають, що їхні родичі готові продовжувати службу, тоді як 8% вважають, що вони не готові.

Але за п’ятирічного сценарію ситуація змінюється: 8% вказують на готовність родичів продовжувати службу проти 11% тих, хто вважає, що вони не захочуть залишатися в армії. За десятирічного періоду відповідні показники становлять 7% і 11%.

Водночас зростає невизначеність. Якщо за трирічного сценарію 30,5% не змогли оцінити позицію своїх родичів, то за п’ятирічного показник збільшується до 35%, а за десятирічного — до 36%.

Українці розділилися в думках щодо рівності військових обов’язків

Респондентів також запитали, чи вважають вони справедливим підхід, за якого жінки звільнені від обов’язку проходити військову службу, а обмеження на виїзд під час війни поширюються лише на чоловіків.

Майже половина опитаних — 47% — не вважає таку систему несправедливою. З них 23% категорично не згодні з тезою про необхідність рівних обов’язків для чоловіків і жінок, ще 24% скоріше не згодні.

Водночас 34% вважають існуючий підхід несправедливим і підтримують рівність обов’язків. Повністю з цим згодні 16%, ще 18% скоріше згодні.

Ще 19% не змогли відповісти.

Чоловіки частіше виступають за рівність обов’язків: 43% підтримують відповідну тезу. Серед жінок цей показник становить 26%, тоді як 51% жінок не погоджуються з нею.

Майже 7 з 10 українців негативно оцінюють роботу ТЦК

Одним із найбільш показових результатів опитування стала оцінка діяльності ТЦК та СП.

69% респондентів ставляться до роботи територіальних центрів комплектування негативно. При цьому 49% дають вкрай негативну оцінку і вважають, що дії ТЦК викликають обурення та високу соціальну напруженість. Ще 20% оцінюють їхню діяльність скоріше негативно.

Позитивне ставлення залишається вкрай низьким: лише 6% респондентів оцінюють роботу ТЦК позитивно або скоріше позитивно — по 3% у кожній категорії.

Нейтральну позицію займають 14%, ще 11% не змогли визначитися.

Вікові відмінності при цьому досить помітні. Серед респондентів віком 18–29 років вкрай негативно діяльність ТЦК оцінюють 42%. У групі 30–44 років цей показник зростає до 54%, а серед 45–54-річних сягає 59%. Серед людей старше 55 років — 44%.

Молодь також частіше за інших позитивно оцінює роботу ТЦК — 7%. У віковій групі 30–44 років цей показник становить 4%, серед 45–54-річних — 2%, а серед людей 55 років і старше — 0%.

Схід — регіон, який найкритичніше ставиться до ТЦК

Найвищий рівень крайнього негативу зафіксовано на Сході: 61% респондентів регіону вкрай негативно оцінюють дії ТЦК.

На Півдні таку відповідь дали 55%, у Києві — 53%.

При цьому у столиці спостерігається найнижча частка нейтральних оцінок — лише 5%. Ще 26% киян оцінюють діяльність ТЦК скоріше негативно.

Північ відрізняється більш помірним розподілом відповідей: вкрай негативну оцінку тут дали 43%, а нейтральну — 19%, що є максимальним показником серед регіонів.

Що найбільше дратує українців у мобілізації

Головною причиною конфліктів і напруженості навколо мобілізації респонденти назвали силові затримання з порушенням прав громадян — так вважають 63% опитаних.

На другому місці — недовіра до військово-лікарських комісій та системи подальшого розподілу військовослужбовців за спеціальностями. Цей фактор назвали 46%.

Ще 21% пов’язують напруженість із відсутністю чітких термінів служби та демобілізації для діючих військових. 19% вказали на недостатню прозорість та корупційні ризики.

Слабку комунікацію держави та ворожі інформаційні маніпуляції назвали лише по 7% респондентів. Ще 9% не змогли відповісти.

На Сході особливо гостро стоїть питання термінів служби: 33% мешканців регіону називають їхню відсутність однією з причин напруженості. Примусову мобілізацію тут вказали 70%.

На Півночі, навпаки, найпоширенішою проблемою є недовіра до ВЛК та розподілу за спеціальностями — 55%.

У Києві частіше, ніж у середньому по країні, звертають увагу на недостатню комунікацію держави — 12%. На Півдні помітніше виражені побоювання щодо корупції: цей фактор назвали 25% респондентів.

Таким чином, результати липневого дослідження свідчать одночасно про зниження готовності українців до тривалої мобілізації, зростання невизначеності щодо майбутнього служби та глибоку недовіру до роботи ТЦК. При цьому ставлення суттєво відрізняється залежно від віку та регіону: молодь зберігає найбільшу готовність служити, Схід демонструє високий мобілізаційний потенціал, а Київ — найвищий рівень відмови.

інфографіка / slovoidilo.ua інфографіка / slovoidilo.ua інфографіка / slovoidilo.ua інфографіка / slovoidilo.ua інфографіка / slovoidilo.ua інфографіка / slovoidilo.ua інфографіка / slovoidilo.ua інфографіка / slovoidilo.ua інфографіка / slovoidilo.ua інфографіка / slovoidilo.ua інфографіка / slovoidilo.ua

Раніше Dengi.ua повідомляли, що, за даними КМІС, довіра до Зеленського знизилася, але вибори українці не підтримують.

Також Dengi.ua писали про те, що 88% українців, за даними КМІС, розраховують на оновлення центральної влади після закінчення війни.