Постійні зміни в законодавстві ускладнюють молодим українцям розуміння власного правового статусу та наслідків, які можуть настати після зміни віку або військово-облікової категорії. 
Andrew Lvov / unsplash.com
Мобілізаційні норми в Україні залишаються складними і регулярно змінюються. Держава коригує правила військового обліку, мобілізації, бронювання та перетину кордону, прагнучи врахувати потреби оборони та ринку праці. Однак постійні зміни ускладнюють громадянам розуміння власного правового статусу та наслідків, які можуть настати після зміни віку або військово-облікової категорії. Про це пише «Судово-юридична газета», повідомляють Dengi.ua.
Особливо неоднозначною залишається ситуація з чоловіками 23 та 24 років. Для більшості з них бронювання до досягнення 25-річного віку недоступне, тоді як можливість виїзду за кордон, передбачена для чоловіків 18–22 років, після 23-річчя вже не діє.
На практиці це може виглядати так: 23-річний чоловік навчається, офіційно працює і весь час повномасштабної війни перебував в Україні. При цьому він перебуває на військовому обліку як призовник. До 23 років він міг скористатися віковим винятком для перетину кордону, однак після дня народження така підстава зникає. Для виїзду йому тепер необхідно мати іншу передбачену законодавством підставу — наприклад, інвалідність або необхідність супроводу родича.
Таким чином, чоловіки віком 23–24 роки опиняються між двома юридичними режимами. З одного боку, після 22 років вони втрачають окрему вікову підставу для виїзду. З іншого — до 25 років вони можуть залишатися призовниками, а механізм бронювання поширюється на військовозобов’язаних. У підсумку людина вже не користується віковою пільгою для перетину кордону, але при цьому ще не завжди може отримати бронювання.
Читайте також: Повістка додому: чи має право ТЦК увійти без згоди господаря
Від 18 до 25 років статус може істотно змінюватися
Для визначення прав громадянина недостатньо враховувати лише його вік. Необхідно також встановити військово-обліковий статус — чи є він призовником чи військовозобов’язаним. Тому навіть чоловіки одного віку можуть перебувати в різних правових умовах.
Чоловіки віком 18–22 років, які перебувають на обліку призовників і не отримали статус військовозобов’язаних з інших підстав, зберігають відповідний статус. При цьому пункт 2-19 Правил перетину державного кордону передбачає спеціальне вікове виключення: під час дії воєнного стану обмеження на виїзд не поширюються на чоловіків віком від 18 до 22 років включно, з урахуванням передбачених Правилами виключень.
Після досягнення 23 років ситуація змінюється. Якщо чоловік з інших підстав не набув статусу військовозобов’язаного, він може залишатися призовником до 25 років. Однак вікове виключення для перетину кордону вже перестає діяти.
Це не означає безумовної заборони на виїзд. Однак тепер для перетину державного кордону необхідно мати іншу законну підставу. Отже, вирішальним стає вже не сам вік, а наявність відповідної, передбаченої законом причини.
Саме у віці 23–24 років виникає найбільш помітна правова невизначеність. Чоловік може залишатися призовником і ще не підлягати мобілізації, але водночас втрачає можливість виїзду за віковою ознакою та не отримує доступу до бронювання, яке передбачено для військовозобов’язаних.
У результаті різниця всього в кілька років призводить до суттєвої зміни правового становища. У 22 роки діє вікове виключення для виїзду, у 23 роки воно припиняється, а до 25 років при збереженні статусу призовника механізм бронювання залишається недоступним.
Після досягнення 25-річного віку призовники повинні бути переведені на військовий облік військовозобов’язаних. За наявності встановлених законом умов такі громадяни вже можуть підлягати мобілізації, а також можуть бути заброньовані, оскільки бронювання застосовується саме до військовозобов’язаних.
Чому вік не завжди визначає можливість бронювання
Твердження про те, що чоловіка до 25 років неможливо забронювати взагалі, є надто категоричним. Визначальним фактором є не лише вік, а й військово-реєстраційний статус.
Якщо 23–24-річний чоловік перебуває на обліку призовників, забронювати його неможливо, оскільки механізм бронювання поширюється на військовозобов’язаних. При цьому призовник, який не набув статусу військовозобов’язаного, до досягнення відповідного віку не підлягає мобілізації за загальним правилом.
Інша ситуація виникає, якщо громадянин віком до 25 років уже отримав статус військовозобов’язаного. Таке можливо, зокрема, внаслідок проходження військової служби або навчання на військовій кафедрі, після чого він був зарахований до запасу відповідно до закону. У такому випадку його правовий статус відрізняється від статусу звичайного призовника: він може бути заброньований за наявності необхідних умов і належить до категорії осіб, які можуть бути мобілізовані.
Таким чином, законодавча система створює для молодих чоловіків досить складну конструкцію. Роботодавці критично важливих підприємств можуть неохоче наймати фахівців віком 23–24 роки, якщо ті перебувають на обліку призовників і не можуть бути заброньовані. Водночас усвідомлення того, що після 23 років вікова підстава для виїзду зникає, може спонукати молодих людей залишати країну до досягнення цього віку, що потенційно посилює демографічні проблеми.
Двоє людей одного віку — різні права
Особливо наочно проблему ілюструє порівняння двох громадян одного віку. Один із них залишається призовником і до 25 років, як правило, не підлягає мобілізації, але при цьому не може скористатися механізмом бронювання.
Інший уже має статус військовозобов’язаного. За умови дотримання передбачених законом вимог він може отримати бронювання, але водночас належить до категорії громадян, яких можуть мобілізувати.
Така різниця викликає питання щодо обґрунтованості чинного правового регулювання. Зокрема, залишається відкритим питання, наскільки виправдана така істотна різниця в правах 22-річного та 23-річного студента, якщо їхній обов’язок захищати державу в майбутньому залишається однаковим.
Виникає й інше питання: наскільки обмеження виїзду для 23–24-річних призовників сприяє обороноздатності, якщо за загальним правилом до 25 років вони не підлягають мобілізації?
Якщо ця категорія громадян залишається всередині країни без можливості отримати бронювання, держава фактично обмежує їхню трудову та економічну мобільність, не отримуючи при цьому безпосереднього мобілізаційного ефекту.
Тому для чоловіків 23–24 років необхідний чіткіший і зрозуміліший правовий режим. Якщо держава вважає цю вікову групу важливим трудовим ресурсом і водночас не планує її мобілізацію до 25 років, законодавство має передбачати зрозумілий механізм бронювання. Якщо ж обмеження виїзду зберігається як окремий захід, воно має мати чітке юридичне обґрунтування та відповідати принципу пропорційності.
Раніше Dengi.ua повідомляли про те, чи є законною доставка батька з дитиною до ТЦК.
Також Dengi.ua писали, що серед українців віком 18–29 років 25,3% готові вступити до армії.
